По небу ластівка летіла,
Розгорнувши до вітру крила.
Парила зверху над землею,
Шукала здобичі своєї.
Бо діток треба годувати,
Що оселились біля хати.
Інстинкт підказував її,
Що харч таївся у кущі.
Кружляла довго, аж втомилась.
Натруджені здіймала крила,
І розправляла в кожну мить…
За пташенят душа болить.
Вона сердешна і не втямить,-
Пара очей за нею стежать,
Із тіх кущів, що обіцяють,
Що начебто харчі ся мають.
Великий та нахабний чорний кіт,
Голодувати він напевне не привик.
Від,ївши морду, наче м,яч,
Його інстинкти пруть -хоть плач.
Напружив спину для стрибка,
Зашевелилив окорока,
І пружньо лапами штовхнув….
Неначе блискавку шпурнув.
Він пазурами крепко в неї вп,явся,
Що крила полетіли навкруги.
І як би бовдур не старався
Удержати не зміг її.
Вона сердешна трішки забарилась
Тому, й життям без малого не поплатилась.
Для нього гра - для неї ціль.
Мораль - не завдавайте дарма біль!
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 3260 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Семь предсмертных слов нашего Спасителя - Лариса Зуйкова 1. «Иисус же говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают….» Лук 23:34
2. «И сказал ему Иисус: истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю»
Лук. 23:43.
3. «Иисус, увидев Матерь и ученика тут стоящего, которого любил, говорит Матери
Своей: Жено! се, сын Твой. Потом говорит ученику: се, Матерь твоя!»
Ин. 19:26-27.
4. «Элои! Элои! ламма савахфани?» Боже Мой! Боже Мой! для чего Ты Меня оставил?
Мар.15:34
5. «жажду» Ин. 19:26-28.
6. «совершилось!» Ин. 19:30
7. «Отче! в руки Твои предаю дух Мой» Лук. 23:46
