Я знаю, что нужно сейчас "просто лечь и поспать".
Я знаю, что "трачу напрасно столь нужные силы",
Но то, что внутри меня - это сильнее меня!
И это хочу я сегодня сказать всему миру!
Родные, знакомые, просто друзья и враги!
Вся жизнь наша смыслами разными полнится вдоволь..
И каждый находит себе по душе огоньки
И ими себе в темноте освещает дорогу..
Кто сторону правую высветит - "право" живёт:
Обиды прощает, взаймы даёт тем, кто унижен..
А тот, кто по левой, по краю, шатаясь, бредёт,
Обманом питается, ханжеством, скупостью дышит..
При этом ни те, ни другие не знают границ..
И смысл их "свеченья" неясен и неинтересен
Им даже самим! Пустота их сердец и их лиц...-
Молчит за себя: разве гордым сегодня "до песен"?..
Всё просто и чётко - лишь выбери то, что тебе
Покажется правильным в свете твоих убеждений
И с этим живи, и других, столь покорных судьбе,
Учи выбирать "для себя", не щадя поколений...
А Тот, Кто за тех и других на Кресте умирал,
Кто в ад опускался за "правых" и "левых" в смиреньи,
Он, что же, не в счёт у вас, люди? - Неважный финал...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
